Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 912/1464/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачаУсатенка В.Ю. дов. від 30.12.2013 року відповідачаБаланчука А.В. дов. від 11.10.2013 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив"на постановувід 02.04.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№912/1464/13 господарського суду Кіровоградської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Креатив"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські Чорноземи"доПриватного підприємства "Кий"простягнення 12606746,77 грн.ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" та Приватного підприємства "Кий" 12606746,77 грн. збитків, з яких: 11317254,66 грн. упущеної вигоди та 1289492,11 грн. витрат (оплачені послуги за зберігання майна), посилаючись на невиконання зобов'язання з повернення майна за договором складського зберігання №116 від 05.09.2011 року.

Заявою від 14.10.2013 року позивач відмовився від позовних вимог до Приватного підприємства "Кий" та просив припинити провадження у справі в цій частині, а суму збитків просив стягнути в повному обсязі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (т.1, а.с. 195-196).

Заявою від 26.12.2013 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" 12404153,57 грн. збитків, з яких: 11317254,66 грн. упущеної вигоди та 1086898,91 грн. витрат (оплачені послуги за зберігання майна) (т.4, а.с.111).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2013 року (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" стягнуто 12404153,57 грн. збитків, а також 68820,00 грн. судового збору.

Прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог до Приватного підприємства "Кий" та припинено провадження у справі в цій частині.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Подобєд І.М., Дармін М.О.) скасоване в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" 12404153,57 грн. збитків, а також 68820,00 грн. судового збору.

Прийняте в цій частині нове рішення, яким відмовлено у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" 12404153,57 грн. збитків, а також 68820,00 грн. судового збору.

В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської від 26.12.2013 року залишене без змін.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" 36540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2013 року залишити без змін, посилаючись на порушення і не застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, а саме статей 22, 530, 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 35, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є стягнення збитків, з яких 11317254,66 грн. упущеної вигоди та 1086898,91 грн. витрат по оплаті послуг за зберігання майна за договором складського зберігання №116 від 05.09.2011 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (зберігач) (т.1,а.с.59-65, т.2, а.с.2-8).

При укладенні договору сторонами встановлено строк зберігання продукції до 31.08.2012 року, а строк дії договору до виконання сторонами своїх зобов'язань. Додатковою угодою №116/3 від 21.09.2012 року сторонами збільшено строк зберігання до 31.08.2013 року (т.1, а.с.68).

Скасовуючи рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 12404153,57 грн. збитків та відмовляючи у позові в цій частині апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідно до частини 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положення статті 936 Цивільного кодексу України визначають, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно частини 1 статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до приписів статей 942, 949, 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі та повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості на його першу вимогу, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Окрім Цивільного кодексу України відносини по зберіганню на товарних складах регулюються також іншими законодавчими актами України.

Так, Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначає зберігання зерна як комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

За вимогами частини 4 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до статті 32 наведеного Закону зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Виходячи з наведених положень, основним обов'язком Зберігача за договором складського зберігання є забезпечення схоронності зерна та повернення його за першою вимогою Поклажодавця.

В силу пункту 3.1.1 договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №116 від 05.09.2011 року, укладеного між сторонами, Зерновий склад (поклажодавець - ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи") зобов'язався забезпечити кількісне та якісне зберігання продукції у відповідності до нормативних вимог та здійснити її відпуск поклажодавцю - ПАТ "Креатив".

А відтак, суди як першої так і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відносини, які виникли між сторонами по справі на підставі договору складського зберігання сільськогосподарської продукції, є господарськими зобов'язаннями зі зберігання, які згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судами обох інстанцій було встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 року у справі № 912/1141/13, яке набрало законної сили т.4, а.с.101, стягнуто з ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" на користь ПАТ "Креатив" 60300139,70 грн. збитків, що є вартістю неповернутого зі зберігання насіння соняшника, в зв'язку з його відсутністю (нестачею) за договором складського зберігання №116 від 05.09.2011 року (т.1, а.с.40-42).

В силу приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про відшкодування зберігачем збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 11317254,66 грн., завданих відсутністю продукції (об'єкту зберігання) на складі зберігача та неможливістю її продажу контрагентам, а також 1086898,91 грн. витрат у вигляді оплачених послуг за зберігання майна.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з 12458,861 тонн насіння соняшника, яке не повернуто зі зберігання, було можливим виготовити: 5606,5 тонн олії соняшникової вартістю 9535,5 грн./т без ПДВ; 4983,5 тонн шрот вартістю 2852,50 грн./т без ПДВ; 1744,24 тонн лузги гранульованої вартістю 896,50 грн./т без ПДВ.

Розрахунок збитків у сумі 11317254,66 грн. здійснений виходячи з ціни продукції за контрактом № 8445 від 23.04.2013 року між ПАТ "Креатив", як продавцем, та Компанією "Квадра Коммодитиз СА Лімітед" (покупець) на продаж позивачем олії соняшникової (т.1, а.с.20-22); за контрактом №19/12 від 22.10.2012 року між ПАТ "Креатив" та виробничо-торговим підприємством "Кром" на поставку позивачем шроту соняшникового (т.1, а.с.23-27); за контрактом від 11.10.2012 року між ПАТ "Креатив" та ТОВ "Госкимпекс" на продаж позивачем паливних пелет з лузги соняшника (т.1, а.с.28-31).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача збитки від витрат по оплаті послуг зі зберігання, оскільки ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", не повернувши з квітня 2013 року 12458,861 тонн насіння соняшника, фактично не здійснювало його належне зберігання, тоді як оплату послуг за період травень-липень 2013 року в сумі 1086898,91 грн. отримало (т.4, а.с.71-76, 102-104).

Відповідно до частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (статті 950 Кодексу).

За загальним правилом під збитками розуміються витрати, як витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), так і не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються повністю, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі. Аналогічні за своєю суттю положення містяться в частині 2 статті 225 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Статтею 951 Кодексу передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (частина 2 статті 951 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту частини 3 статті 22, статті 951 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 225 Господарського кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальність зберігача за втрату, нестачу або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, є обмеженою, а саме збитки, завдані поклажодавцю (позивачу) в разі втрати (нестачі) речі, обмежуються розміром її вартості, яка стягнута на користь позивача рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 року у справі № 912/1141/13.

Також колегія суддів апеляційного суду спростувала висновки господарського суду Кіровоградської області про наявність причинного зв'язку між діями ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" та наслідками у вигляді збитків, в тому числі не отриманого прибутку, оскільки відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, як-би її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно апеляційним судом встановлено, що між сторонами була укладена угода від 20.11.2013 року (а.с.78, т.4) та додаткова угода до неї від 23.11.2013 року (а.с.79, т.4), пунктом 4.4 якої сторони погодили припинення зобов'язань ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" перед ПАТ "Креатив" по сплаті інших, ніж передбачені мировою угодою, платежів внаслідок звільнення (прощення боргу) відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України, якщо відповідач у строк до 28.11.2013 року сплатить позивачу частину боргу у сумі 48992777,25 грн.

Пунктом 4.5 угоди від 20.11.13 року передбачено, що після підписання даної угоди, але не раніше часу надходження на поточний банківський рахунок позивача грошових коштів, визначених в пункті 4.1 даної угоди, позивач зобов'язується направити до господарського суду Кіровоградської області заяву про відмову від позову у справі № 912/1464/13.

На виконання умов угоди від 20.11.2013 року ТОВ "Агропромислова компанію Докучаєвські чорноземи" згідно з платіжним дорученням від 22.11.2013 року № 3556 сплатило ПАТ "Креатив" 15000000,00 грн., згідно з платіжним дорученням від 22.11.2013 року № 3569 - 5000000,00 грн., згідно з платіжним дорученням від 28.11.2013 року № 3672 - 28992777,28 грн., а всього 48992777,275 грн. з призначенням платежу "оплата вартості неповернутого зі зберігання насіння соняшнику за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції № 116 від 05.09.2011 року", а також подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про відмову від апеляційної скарги у справі № 912/1141/13, за результатами розгляду якої Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою від 04.12.2013 року припинив апеляційне провадження у справі.

Крім того, згідно пункту 5.1 угоди сторони погодились з тим, що відповідно до умов цієї угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь - яких зустрічних претензій, не мають і не матимуть ніяких інших вимог, за умови належного та своєчасного виконання відповідачем зобов'язань за даною мировою угодою позивач не матиме претензій/вимог до відповідача з приводу сплати/погашення інших грошових сум, окрім тих які визначені даною угодою.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки укладена між ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" та ПАТ "Креатив" угода від 20.11.2013 року чинна, та не визнана судом недійсною, зобов'язання ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" перед ПАТ "Креатив" по сплаті 11317254,66 грн. не отриманого доходу від переробки 12458,861 тон насіння соняшника та 1086898,91 грн. витрат на зберігання насіння соняшника за період з травня по липень 2013 року року є припиненим, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання заявника на порушення статті 121 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору згідно статті 628 Цивільного кодексу України становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, укладаючи угоду від 20.11.2013 року сторони не були позбавлені права передбачити підстави для припинення зобов'язань і врегулювати інші взаємовідносини, в зв'язку з чим касаційна інстанція дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у позові.

Щодо преюдиційного значення постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року у справі №912/1141/13, то факти, встановлені цим рішенням, саме і стосуються того, що угода від 20.11.2013 року не є мировою у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання заявника на незастосування до спірних правовідносин частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 224 Господарського кодексу України касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки вказані норми встановлюють загальноприйнятий поділ правових наслідків порушення зобов'язання на договірні та ті, що встановлені законом, а також їх види, підстави для застосування яких обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що апеляційний господарський суд в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Решта тверджень заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року у справі № 912/1464/13 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач